В печерах відсувній четвертий вимір – час, тут нема ні дня ні ночі, тут є володарем вічний морок, царство темряви. До печери не проникає сонячне світло та на перший погляд там нема нічого живого. Заглядаєш туди а звідти дме цвинтарним холодом.  Це на поверхні буває і холодно і жарко, війна і мир, а тут, на глибині – тиша та спокій…. Аж моторошно.

Якщо ви вважаєте, що варяги – єдині, хто ховав свої скарби в печерах київських пагорбів, то помиляєтесь… Київ сам по собі є місцем, де кількість коштовних скарбів та історичних знахідок на квадратний кілометр, мабуть, щільніше, ніж навкруги єгипетських пірамід. Та що там пірамід – серед давньоруських міст Київ є рекордсменом за кількістю знайдених тут скарбів.

СКАРБИ ГАРОЛЬДА СУВОРОГО
ЗОЛОТО ЧЕКАЄ ПІД ЗЕМЛЕЮ
ОДКРОВЕННЯ КИЇВСЬКИХ ПЕЧЕР
 

     Таємничий скарб варягів в Києві шукали з давніх-давен. Цікаво, що ніхто толком не знає, коли і від кого пішла ця легенда, хоча….  першими про скарб варягів загомоніли київські ченці, а вже від них ця втаємничена історія пішла далі і почала доповнюватись фантастичними подробицями та слухами... і навіть їм знайшлось місце в літописах Києво-Печерський Лаври.

Впервые следы на гранитной плите на Кончозере, в районе одноименного городка в Кондопожском районе Карелии, я нашел ещё при Советском Союзе, когда посетил в 15 лет с отцом эти живописнейшие места нетронутой природы, озёрный край.  На одной из байдарочных стоянок, уже на выходе из озера, на острове  я нашёл этот камень. Собственно,  мы к этому камню и пристали на байдарке. Это была огромная гранитная плита, уходившая одним краем в остров, а другим обрывавшаяся в пресноводное озеро. Это очень удачное для стоянки место давно приметили многочисленные байдарочники со всей страны.  Правда,  это была так называемая стоянка «подскока». Обычные обжитые туристами места были дальше по озеру;  тут останавливались на ночлег, чтобы потом, утром, идти дальше, вглубь цепи северных озер. 

     Серия моих рассказов о животных и животном мире, подсмотренных мной самим, или рассказанных мне участниками тех событий.

     История о противостоянии на Кавказе егеря и шатуна напавшего на отару овец и необычная развязка. Ее мне рассказал егерь кавказского заповедника в 1986 году.

Публикации:

     Рассказ был опубликован в журнале ОРУЖИЕ И ОХОТА №12 за 2000 год, и на Прозе.